"Сюр 24"
 
Виставка присвячена війні в Україні, яка почалася в 2014 році і зараз триває широкомасштабним вторгненням російської федерації, 24 лютого 2022 р.
‍
Виставка представляє серію живопису, скульптур fта інсталяцію з живопису та об'єкта у приміщенні XVIII століття, колишньої конюшні Палаццо Сант'Елія. Усі твори, окрім єдиного, виконані після 24 лютого 2022 року;у новому, відчуженому та сюрреалістичному (звідси абревіатура СЮР у назві) стані вигнання через війну. Резиденція розташована у Палаццо Сант'Елія, чудовому прикладі архітектури пізнього сицилійського бароко. Таким чином, експоновані твори базуються на основі естетичного стилю Палаца, з його декоративними та іконографічними мотивами, типовими для барокової культури, що є потужною метафорою процесу смерті та відродження, відповідно до його історії.
У співпраці з: Direzione Edilizia, Pubblica Istruzione та Beni Culturali della Città Metropolitana di Palermo

Куратор Джузі Діана

В експозиції- більш прозаїчний об’єкт, прямо з хроніки війни. «Коктейль Молотова», який у даному випадку має як тригер- прапор із Українським двоколором.Це, мабуть, найбільш медійний символ опору українського народу, зброя, яку мирні жителі навчилися готувати та використовувати для захисту від загарбників. До цього об’єкта наближений невеликий намальований пейзаж, це захід сонця на одному з відомих пляжів Одеси «Отрада», що означає «радість». За словами художника, робота: «[...] символ життя мирних жителів, змушених боротися за виживання, замість того, щоб радіти, любити і творити».

​​Після «коктейлю Молотова» ще одним грубим посиланням на війну, цього разу, зокрема з окопів українських військових,- є живопис із зображенням стрічки патронів до кулемета. Фігури із синкопованим візуальним ритмом, які метафорично відсилають до шуму розриву куль.

У серії скульптур із сирої глини анатомічні частини людського скелета в його мінеральній матеріальності – зокрема часто присутній у сакральній іконографії череп – зіставлені з м’якими формами руки людини, тіло якої було кинуто у братську могилу: «[...] кістки приймають для мене форму священного атрибуту: символ життя і смерті, у процесі переходу. Між народженням і похованням».

Рокайль — делікатний олійний живопис на папері, одна з перших робіт, створених у Палермо; одноіменна декоративна типологія з мотивами морських конкрецій, типових для архітектури пізнього бароко та рококо, ідеально повертає митця до міста його походження – Одеси на Чорному морі: «Рокайль — це елемент архітектури бароко, який відображає дух мого рідного міста Одеси. Солоні кальцинати, морські мушлі [...] для мене це символічно є образом дому».

Присутність нерухомих тіл тварин у суворому зображенні смерті, повертається в цьому оліїному живопису на папері,- монохромі з темнішими та пурпуровими тонами,- це посмертний портрет коня, який свідчить про те, що та сама органічна доля об’єднує обох- людей і тварин. Початкова функція місця виставки, яка народилася як стайня для коней, парадоксальним чином нагадує про життя стародавніх мешканців Кавалеріцци.

Вразливість органічної матерії, у вигляді оголенної плоті, відкритої для споглядання, з кістками, які малюють сюжет, зазвичай невидимий, зміцнює, у баченні художника, безпрецедентні формальні альянси: «Будова людського тіла, місто з його урбаністичною решіткою або об’єкт на кшталт стрічки з набоями кулемета: все це відповідає для мене тому самому формальному принципу: ритму та функціональності [...]». Особливо яскраво це проявляється в диптиху, що зображує монохромний подвійний натюрморт.

Портрет друга-музиканта, молодої жінки, зайнявша вільну позу у типовій меланхолії, зображена у моменті повсякденного життя. Образ, який походить прямо з життя др.